Чому випічка в мультиварці вдається не гірше, ніж у духовці

Чому випічка в мультиварці вдається не гірше, ніж у духовці — головні хитрощі

Колись мультиварка уявлялася господиням виключно з кашами-розсипчанками та наваристими супами, поки одна допитлива господиня не ризикнула вилити в чашу суміш для бісквіта. Зараз випічка в мультиварці перетворилась на таку ж звичну справу, як і картопляне рагу.Герметичний об’єм, рівномірне прогрівання та вологий мікроклімат всередині створюють умови, за яких навіть примхливе дріжджове тісто поводиться слухняно, а кекси майже ніколи тріскаються верхом. Однак, є тонкощі, без яких найапетитніший задум перетворюється на непропечений корж. Власне про ці моменти й піде мова далі — без зайвих слів, лише перевірені спостереження.

Чому мультиварка пече не так, як духова шафа

Головна відмінність криється в нагрівальному елементі, розташованому знизу. Тепло піднімається від дна чаші, тому низ пропікається набагато швидше за верх. Скоринку зверху по суті, нема чому формувати, адже кришка приладу як правило не має сильного нагрівача. Саме тому випічка з мультиварки часто виходить блідою згори, хоча в товщі вже повністю готова. Інший бік — щільне закриття. На відміну від духовки, де волога випаровується крізь щілини, у мультиварці пара циркулює всередині, створюючи ефект парової обробки. Це запобігає пересиханню, але разом з тим потребує дещо меншого об’єму рідини в рецептурі. Якщо спробувати класичний рецепт кексу й без змін перекласти його в чашу, можна одержати надто вологий м’якуш, що нагадує пудинг. Досвідчені кулінари радять зменшувати об’єм молока чи кефіру приблизно на 10–15 відсотків, якщо готуєте випічку в мультиварці вперше за не перевіреним власноруч рецептом. Окрім того, слід враховувати на потужність конкретної моделі: прилади на 700 Вт і 1000 Вт поводяться по-різному, і час випікання доведеться підганяти під власний апарат.

Яке тісто найкраще товаришує із закритою чашею

Найстабільніший успіх дає густе, ледь текуче тісто — те, що не ллється, а тягнеться, а не виливається. Мова насамперед про бісквіт на олії, сметанні кекси, сирні запіканки та манники. Тісто рідшої консистенції для шарлотки теж виходить непоганим, однак у ньому яблука нерідко осідають на дно, утворюючи вологий прошарок. З дріжджовими пирогами ситуація інакша: через відсутність сильного верхнього жару колір залишається блідим, тож доводиться перевертати виріб у процесі або допікати під кришкою, перевернувши догори дном. Пісочне тісто теж пристосовують, хоча розкачати в чаші не надто зручно — краще сформувати корж руками й зробити невеликі бортики. Окремо варто згадати про заварне тісто: профітролі та еклери в мультиварці спекти можна, але вони майже не піднімуться без конвекції. Тому початківцям радять починати знайомство з випічкою в мультиварці саме з бісквітних варіантів, які прощають дрібні помилки й стабільно виходять пишними. Майстер-кондитер маленької пекарні підказує: якщо додати до тіста ложечку кукурудзяного крохмалю, структура м’якуша стає дрібнопористою та пружною, а ризик осідання після вимкнення суттєво знижується.

Як налаштувати мультиварку для випічки

Майже в кожній моделі є режим «Випічка», який автоматично тримає температуру в діапазоні 160–180 градусів. Проте на практиці реальний нагрів може відрізнятися, тому знавці радять користуватися кулінарним термометром хоча б на етапі знайомства з новим приладом. Крім основної програми, часто використовують такі режими:

«Мультикухар» — дозволяє виставити температуру та час вручну, що особливо цінно для рецептів із тривалим томлінням на 150 градусах;
«Підігрів» — стає в пригоді, коли потрібно дати дріжджовому тісту підійти без протягів у теплому середовищі;
«Смаження» використовують, аби швидко зарум’янити верх перевернутого пирога після випікання;
«Йогурт» або «Тушкування» на малих температурах — беруть для повільного допікання сирників чи суфле, де агресивне тепло шкодить.

Багато господинь комбінують режими: спочатку вмикають «Випічка» на 40 хвилин, потім залишають на «Підігріві» ще на 10–15 хвилин, якщо шпажка волога. Такий підхід рятує, коли тісто надто важке або в чаші багато фруктів. Важливо не відкривати кришку перші 20 хвилин готування, інакше бісквіт неминуче впаде — стрибок тиску та температури руйнує повітряні бульбашки. У фірмових інструкціях зазвичай наводять базові рекомендації, проте реальні тонкощі розкриваються лише на практиці. Більше нюансів щодо підбору режиму для конкретного типу тіста можна знайти в , яку ми опублікували минулого місяця.

Бісквіт у мультиварці — справа техніки, а не таланту

Повітряний бісквіт у чаші перестав бути лотереєю, відколи кулінари розібрали послідовність дій. Передусім яйця мають бути кімнатної температури — холодні збиваються гірше й дають менш стійку піну. Цукор варто перетворити на пудру або взяти дрібнокристалічний, тоді він швидко розчиняється, не обтяжуючи масу. Збивати білки й жовтки разом чи окремо — питання вічне, проте для мультиварки краще працює метод роздільного збивання: так тісто насичується більшою кількістю повітря, що перекриває відсутність конвекції. Борошно обов’язково просіюють тричі, насичуючи його киснем, і вводять у яєчну суміш лопаткою рухами знизу вгору. Жодних міксерів на цьому етапі — лише акуратне перемішування, щоб не зруйнувати бульбашки. Чашу промащують маслом і трохи припиляють борошном або манкою; популярний зараз «французький сорочка» з масла та цукру теж працює, даючи легку карамельну скоринку. Виливають тісто й одразу ставлять у розігріту мультиварку. Готовність визначають шпажкою: вона має вийти сухою, але на дотик м’якуш може здаватися трохи пружинистим. Після сигналу бісквіт залишають із відкритою кришкою на 5 хвилин, щоб він відпочив, а вже потім виймають. Цей короткий відпочинок запобігає різкому стисканню й осіданню середини.

Бліда скоринка і сира середина більше не проблема

Бліда скоринка дратує багатьох, хто тільки починає освоювати випічку в мультиварці. Один із простих прийомів — перевернути корж і на кілька хвилин увімкнути режим «Смаження» без кришки. Треба лише стежити, щоб не пересушити. Інший підхід — використовувати в тісті інгредієнти, які самі по собі дають колір: какао, розчинна кава, мед або навіть трохи паленого цукру. Сира середина найчастіше трапляється через надто товстий шар тіста. Мультиварка не призначена для високих пирогів, тому якщо дуже хочеться спекти об’ємний бісквіт, його нарізають на коржі вже після випікання, а не намагаються підняти тісто на всю висоту чаші. Вологі фрукти та ягоди варто обваляти в крохмалі перед додаванням, інакше навколо них утвориться сирувата зона. Ще одне спостереження: чаша мультиварки нагрівається нерівномірно, тому десь на тридцятій хвилині варто обережно повернути її на 180 градусів, якщо конструкція дозволяє. Це не передбачено інструкціями, але на практиці дає змогу оминути момент, коли один бік уже засмаг, а другий ледь пропікся. Якщо по завершенні циклу зубочистка виходить із вологими крихтами, не поспішайте додавати ще 20 хвилин одразу — краще запустити «Підігрів» на 15 хвилин. Такий м’який догрів рідко призводить до підгоряння низу, а от повторний запуск «Випічки» здатний усе зіпсувати.

Зрештою, очевидно, що мультиварка не конкурує з професійною духовкою, але пропонує геть інший шлях до смачної домашньої випічки. Сильними сторонами лишаються — стабільна вологість, мінімум нагляду й відсутність підгорілих країв. Потрібно лише пристосувати рецептуру, потоваришувати з режимами й не боятися експериментувати з перевертанням. Тоді навіть звичайний кефірний пиріг набуває оксамитової текстури, яку рідко зустрінеш у звичайній печі, а бісквіт виходить настільки високим, що викликає гордість у того, хто його замісив.